«Просто бути разом ... важко, дуже важко, і не тільки шизофреникам і юродивим. Всім важко розкриватися, вірити, віддавати, вважатися, терпіти, розуміти. Так важко, що часом перспектива здохнути від самотності бачиться не найгіршим варіантом »- це цитата з Анни Гавальди ...

Важко в нових відносинах ... Особливо в пост-романтичний період, після якого настає пост-травматичний.

Коли твій партнер обов'язково буде потрапляти в твої травми - інакше і бути не може, близькі стосунки неодмінно забезпечать повторення минулого досвіду. І так хочеться заручитися гарантією, убезпечити себе - наприклад, попередити - як він повинен чинити, щоб не робити боляче ... А частіше навіть не говорять, а просто чекають - що сам / сама зрозуміє, від чого страждає душа ... У кращому випадку можуть сказати: «Мені дуже боляче, коли ти говориш так ... Робиш так ....» У гіршому, звинувачуючи у всьому партнера, залишаються зі своїм стражданням на самоті.

Але що з усім цим може зробити партнер? Підписати довічні зобов'язання не говорити чи не робити? Вчитися читати думки, вгадувати почуття? Взяти на себе місію цілителя минулих образ?

Важко в усталених відносинах ...

Коли всі ходи відомі, і багато очікування не виправдалися, і з цим потрібно щось робити ... Чи то змиритись із тим, що жаданого щастя не буде, чи то пробувати шукати свій ідеал далі ... А може, ну їх до диявола, ці відносини - нехай без надії, зате і без тривог ...

Ще один варіант: заткнути свої потреби і бажання, благо не вперше. Взяти на себе всю відповідальність за те, що відбувається у відносинах, зводячи партнера до рівня нетями. Прораховувати ходи, прикидати наслідки ... Бути напоготові.

І робити вигляд, що все добре, і викручувати крихти тепла обхідними (зрозуміло, маніпулятивними) шляхами.

Але всі ці стратегії подібні фіговим листком на причинному місці. Вони ніяк не допомагають ні уникнути болю, ні тим більше отримати щось цінне з відносин.

Той біль, яку ми прагнемо уникнути будь-яку ціну - і є шлях, через який ми отримуємо щось цінне.

Через біль ми дізнаємося про те, чого нам не вистачило в свій час; Через біль ми дізнаємося про те, де нам бракувало поваги і визнання; Страждання допоможе виявити невиправдані очікування від партнера; Страждання допоможе виявити джерело болю і отгоревать те, що не було отгоревано вчасно; Переживання направить
почуття образи, обурення, злості «за адресою» ...

Завдяки чому ми знову повертаємося в реальність - але тепер вже трохи більше вільними ніж раніше ...

І, якщо взяти за правило ставити запитання: «У чому справжня причина мого страждання?» - Замість тупикового: «Чому він / вона завдає мені болю?»

Тоді буде очевидною цінність будь-якого досвіду відносин. І, навпаки, болючий досвід стає тоді особливо цінним ...

Він, як ніякий інший, занурює в недопрожітое дитяче горе, де і необхідна душевна робота;

І він же здатний вивести - якщо ми того захочемо - на більш дорослий особистісний рівень, І на більш зрілий рівень відносин.