Строго кажучи, переможців варто було б перерахувати в іншому порядку: формально конкурс на проектування православного центру в Парижі виграла московська майстерня Арх-груп, а чудовий зодчий Мануель Нуньєс-Яновський є тільки співавтором.

Він, хоч і народився в Радянському союзі, не православний і не громадянин Росії.

Однак Нуньєс - один з провідних зодчих світу в області храмової архітектури, так що його внесок в проект не варто применшувати. Втім, це не так вже важливо: головне навіть не в тому, що в столиці Франції з'явиться комплекс із золотими куполами, а в тому, що вперше за довгі роки православ'я перетнулися з сучасною архітектурою, нехай і далеко від Росії.
Російський духовно-культурний центр - це не тільки комплекс будівель, але і садово-паркова зона, що стала невід'ємною частиною проекту.
Нуньєс-Яновський пояснює концепцію так: "Цей храм імпортований, він приземлився. Це - летюча тарілка, яка приземлилася з Москви прямо в Париж. Він не може стояти просто так на якомусь паризькому кутку. Він повинен стояти в чомусь. І ось оболонка цього храму і є чудовий Троїцький сад, тому що в Росії, у вашій православній культурі, є традиція так званого Троїцького саду ".
Очевидно важливий елемент - покрівля з підкреслено-великим виносом. Вона служить мостом, що зв'язує традицію із сучасністю, створює візуальну "охоронну зону" і, разом з тим, розчиняє щільне тіло білокам'яної споруди в навколишньому середовищі. Самі розробники називають цю конструкцію "покровом".