Голубині вежі - одна з родзинок перської архітектури. У 16-17 ст. в Ірані масово розводили голубів, використовуючи пташиний послід як добриво для ґрунту. Для утримання пернатих було побудовано близько 3 тисяч циліндричних веж, в кожній з яких могло гніздитися до 25 тисяч особин! Голубиний послід використовувався для вирощування кавунів і огірків. Вежі були найкращими голубниками, які тільки можна відшукати в світі: побудовані з цегли і покриті штукатуркою, вони захищали птахів від холодного вітру взимку і давали прохолоду влітку.

Сьогодні в Ірані збереглося всього близько 300 веж, оскільки сільськогосподарська промисловість перейшла на використання хімікатів в якості добрив. Лише в деяких районах зберігається старий «голубиний» спосіб удобрення полів.

Голубині вежі будували значних розмірів: діаметр конструкції - порядку 10-22 м, висота - близько 18 м. У кожній вежі на спеціальних сідалах розміщувалися тисячі голубів, конструкція була продумана таким чином, що великі хижі птахи (яструби, сови або ворони) не могли залетіти всередину.

Усередині башти в шаховому порядку розташовані гнізда по всій висоті стін. Це невеликі осередки, в яких можуть влаштуватися голуби. Стіни вежі побудовані під нахилом, щоб послід падав прямо в центр колодязя, де його спеціально висушують. Раз на рік вежі відкривали і забирали скупчилися добрива. Цікаво, що будівельники навіть враховували ефект резонансу, тому якщо б усім голубам одночасно заманулося вспорхнуть зі своїх сідало, вежа при цьому залишилася ціла.

На сайті Культурологія.РФ можна прочитати про ще одну архітектурну дивину Ірану - дивовижному місті-термітнику, народжене з вулканічного попелу.