Рані-ки-вав (Rani Ki Vav) - один з найвідоміших колодязів в Індії. Він був побудований в 11 столітті в місті Патан (штат Гуджарат) на березі річки Сарасваті за указом цариці Удайяматі в пам'ять про покійного чоловіка. З плином часу колодязь замулився, археологи змогли повністю його відновити лише наприкінці 1980-х років, з подивом виявивши, що архітектурний шедевр зберігся в цілості.

Перші колодязі з'явилися в Індії в 3 столітті до н.е., причина їхнього поширення - посушливий клімат. Спочатку виривали примітивну яму в піщаному грунті, де скупчувалися підземні води, пізніше стали перетворювати резервуари в справжні історичні пам'ятки. Рані-ки-вав був побудований в період, коли майстерність індійських архітекторів досягло свого апогею. Стиль створення багатоярусних східчастих колодязів отримав назву Maru-Gurjara.

Назва Рані-ки-вав в перекладі означає «колодязь кроків королеви». Конструкція має форму перевернутого конуса, сходи умовно розділена на сім частин, кожна з яких прикрашена скульптурами. Всього скульптур налічується понад 500 великих і 1000 дрібних. Резервуар з водою розташований на глибині 23 метри.

Під останньою сходинкою, що спускається до води, є тунель, протяжність якого 30 км. Він веде до міста Sidhpur, розташованого по сусідству з Патане. Цей таємний хід був побудований для евакуації короля в разі війни, зараз проходь забарикадований камінням.

У 13 столітті в результаті сильного землетрусу річка Сарасваті припинила своє існування, а колодязь протягом семи століть залишався під завалами. Археологи відшукали Рані-ки-вав менше 30 років тому, 22 червня 2014 він був занесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.