Музейний комплекс, розташований біля моря, відкрився буквально вчора. Він трохи скидається на гігантський сарай, що примостився на березі моря і, разом з тим, демонструє, що повага до конструкції, змолоду властиве синові будівельника, не покинуло Піано і в зрілі роки.

Концепція "тотального дизайну", колись сформульована його партнером, Річардом Роджерсом, не забута, але в новому тисячолітті значно трансформувалася.

Даунтек, реалізований за допомогою хайтека, вміщає колекцію музею сучасного мистецтва Аструп Фернлі, до слова сказати, приватного і підкреслено міжнародного за спрямованістю. Гроші на проект дали інвестори-меценати, ділки корабельного бізнесу. Втім, норвезьке держава оцінила затію і всіляко її підтримало.

Будівлі музею зведені уздовж нового каналу, через який архітектор перекинув широкий міст. Одне відведено для експозицій, друге - для офісу, а третє дісталося культурному центру. Вісь - променад, якого теж раніше не було. Він тягнеться до самих доків, з одного боку, відокремлюючи рукотворну частина проекту від природної, а з іншого - відкриваючи її погляду.

Проект також має на увазі, що по мірі освоєння території на фіорді з'являться інші канали і нові мости. Тоді тут розміститься плавно спускається до моря скульптурний парк: мистецтво прокладе шлях до спілкування з природою.

Конструктивно виправдана "щогла" одночасно служить домінантою і головною точкою доступу. Всі три корпуси покриває скляний дах з широкими виносами, що спускається вниз і піднімається вгору, щоб захистити будівлі від вітру. Саме завдяки їй комплекс зберігає зорову цілісність і легкість. Значимість найважливішого елемента і єдність комплексу Піано вирішив підкреслити навмисно скупий палітрою матеріалів: крім скла, тут тільки сталь і традиційне для Норвегії дерево. Його багато всюди - і на фасадах, і в інтер'єрах, і в мостах.

Сильна сторона Піано - трактування. Гігантські даху, віддалено нагадують китайські пагоди, в моді, і зустрічаються в різних варіантах, від центру Помпіду в Меці до православного центру в Парижі. Тільки ледачий не пригадати б про корабель, проектуючи об'єкт в Норвегії на березі моря, та й деревом в цій країні нікого не здивуєш. Але зодчий вміє очистити штампи та полуштампи від вульгарності, так що язик не повертається назвати його найсвіжіше твір неоригінальним. Це жива і переконлива архітектура, співмасштабним людині і підходяща для країни, де її культивують не заради туристів.