Незважаючи на досить велику кількість хронологічних збігів, рух від ісламу до Італії епохи Відродження знаменує обширний культурний зсув, а використання водних елементів у садах піддалося значним змінам. Спочатку ця традиція існувала в якості характерної риси, символу - вода представляла душу саду, що, у свою чергу зумовлювало витонченість і витонченість її використання, після того вона перетворилася на декоративний елемент, спосіб вираження і можливість справити належне враження шляхом поєднання прикраси та руху. Возрожденчески настрій, властиве не тільки мистецтву того часу, а й втілене в інтелектуальних працях, що оспівують силу людського розуму, чітке відчуття того, що людство звільнилося від пут темного Середньовіччя і відновлення центральної позиції людини в природному і космічному просторі, було адекватно відображено в русі води , провокованих фонтанами, що символізують середу, в якій чудово поєднувалися цілющий, фізичний і декоративний елементи. Згодом живописні та повністю контрольовані водні каскади в садах епохи Відродження і виконаних в стилі бароко стали осередком ідеї переваги людини над природою.

Еволюція садів раннього Відродження від обережних замкнутих просторів hortus conclusus, характерних для Середньовіччя до розважальних садів навколо маєтків може бути розглянута через збільшення ролі водних елементів. Крім того, розумне захоплення, властиве античності, який поєднується з усе дедалі ширшим реальним знанням, який формується археологією, дозволило садівникам створити стиль, який одночасно був схожий на творіння обожнюваних ними римських і грецьких попередників і представляв великі можливості для швидко розвиваються художніх, архітектурних та інженерних здібностей. Петрарка захоплено писав про натхнення, яке веде людей до зведення «вівтарів там, де б'ють з невидимих ??джерел ключі», а римський гуманіст Анджело Колоччі навмисно будив світ Стародавнього Риму, розташувавши з своєму невеличкому садочку статуї водних німф, що лежать в арках акведука. У міру того, як сади епохи Ренесансу ставали архітектурно більш різноманітними і «впевненими», ці зміни були виражені у використанні води, яка поставала як невід'ємна частина композиції саду, надихаючий декоративний елемент.

Каскад
Один з найбільш «живих» водних елементів, каскад, з'являється в різних варіантах, наприклад, catena d'acqua і водяна сходи; ці елементи були досить поширені в італійських садах епохи Відродження. Вони також використовувалися для створення вигадливих архітектурних ансамблів в класичних садах і як частина природної композиції в ландшафтних садах в 18 столітті і трохи пізніше. Каскад - основний елемент, що існував, в основному, в Європі, хоча приклади слідування такій побудові малюнка саду можуть бути знайдені в садах Магхала в Кашмірі. Одні з найбільш багато прикрашених каскадів були зведені в класичних французьких садах, таких як Сен-Клу, але подекуди в Європі можна відшукати і більш великі композиції, наприклад, в Уілхельмсхое і Палаццо Реалі, Казерта, а також і більш розкішні, наприклад в Ла граніт і Петергофі.

Catena d'Acqua
Прийом catena d'acqua (вільний переклад цього поняття звучить як «водна ланцюг») являє собою варіант каскаду, вдосконалений в період італійського Ренесансу. Вода по каналах подавалася до центру архітектурної пандуса, оточеного каменем, стилізованим під ланки ланцюга. В Європі існує два найбільш цікаві приклади цієї техніки - Вілла Ланте і сад Казино в Палеццо Фарнезе, Карпарола.

Чадар
Один з видів похилих водяних гірок, характерний для ісламських садів і досяг своєї досконалості в садах Магхала в Кашмірі. Кам'яні канали використовувалися для перенесення води по низхідній з одного тераси на іншу - найчастіше така техніка використовувалася по периметру саду, а не в центральному каскаді - і були розташовані таким чином, щоб по максимуму відбивати сонячне cвет.