Чи варто реанімувати відносини або втрачену любов, починати спочатку або знову наступити на знайомі граблі? Повертати і прощати або забути і відпустити? Як помиритися після сварки, по якому шляху піти, щоб зберегти любов або приємні спогади про неї?

Відома мудрість говорить: коли заб'ється серце, розум замовкає. Практично кожна з нас, якою б сильною і незалежною не була в житті, стикалася з ситуацією після сварки, коли серце вопіло і благало вслід «повернися, я все пробачу!».

Є пара вагомих причин, за якими люблячим людям варто розлучитися. Все інше - відмовки, небажання, людські пороки: лінь, слабкість і боягузтво. Але немов маленькі розпещені дівчинки ми топаємо ніжкою або заливаємося голосним плачем - мовляв, подавайте нам цього і ніякого іншого! І знати не хочемо, що може зустрітися хтось краще, добрішим, дбайливіше - треба просто почекати, перетерпіти, перехворіти. «Ні!» - Відповідаємо всім досвідченим і знаючим. Кращого не треба, потрібен свій, рідний, навіть якщо зробив боляче. Пам'ятаєте з нетлінного: «єдина людина, яка може нас втішити, це той, хто і заподіяв нам найбільше болю».

Пан «Маніпулятор»

Логіка абсурду: образили нас, а ми прагнемо повернути провинився. Прощаємо і виправдовуємо, виправдовуємо і знову прощаємо. Серед чоловіків зустрічаються справжні аси маніпуляцій. Вони йдуть, щоб розпалити наші почуття, пропадають без пояснення причин, плетуть інтриги, тримають у постійній напрузі. Сьогодні він - неприступна скеля, завтра - сама ніжність і теплота. Важко зберегти здоровий глузд при вмілій грі, і багато хто потрапляє в цю пастку.

У моєму оточенні досить пар, що живуть за принципом взаємних провокацій. Раз на місяць чоловік після сварки «йде назавжди», перший день вона радіє: ура! звільнилася від тирана і негідника, на другий б'ється в істериці, на третій біжить просити прощення. За що і чому? Ніколи розбиратися, аналізувати, ставити собі уточнюючі питання. Головне - утримати, повернути, зберегти все як є, вивернутися навиворіт, але дістати назад цього горе-коханого.

Катя в цивільному шлюбі з Іллею вже п'ять років, є спільна дитина. Майже кожен четвер або п'ятницю Іллюша примудряється посваритися з коханою, щоб зі спокійною душею погуляти на вихідних. До вечора неділі повертається на колінах за прощенням. Якщо совість не прокидається і до понеділка, Катя сама знаходить його і відвозить додому. З часом, звичайно, Катерина порозумнішала і стала жорсткіше, на провокації не піддається, і він, як зразковий сім'янин, частіше проводить вихідні вдома. Але надовго хлопця не вистачає.

Вернись, кому говорять!

Зрада - це завжди розлом, поділ на «до» і «після». Після констатації факту адюльтеру, багато жінок приймають непросте рішення розлучитися з партнером, але деякі все ж вирішуються пробачити. Людмила, викрила чоловіка у зраді, ні-ні та й сказати ущипливо з цього приводу: «Мій-то, уявив себе Дон Жуаном, уявляєш? Зі своїми обов'язками не справляється, а в іншій город лізе. Посміховисько ». Минуло більше року, але Люда не вгамовується, труїть чоловіка, тисне на почуття провини. Чоловік перестав бути схожим на чоловіка, зацькований звірок з комплексами неповноцінності, домашня тварина на короткому повідку. Чи надовго його вистачить? Поки тримається.

Добре забуте старе

Нове завжди лякає. Одна справа - своє улюблене знайоме болото, таке звичне і стабільний. Буває, що погано пахне, і трясовина-рутина затягує, і картина очей не радує. Але бурхливий океан нових відносин таїть ще більше небезпек. Ми боїмося змін, тому, напевно, і тримаємося за безнадійні відносини після сварки, залишаємося в дорогому серцю болоті, намагаємося повернути все на круги своя як тільки замаячіє перспектива залишитися на самоті. І безмежно прощаємо неуважність, байдужість, зради, залежності. Коли вина усвідомлена, провинився виправився, проявив ініціативу і повернувся - ось тобі, друг, пряник у вигляді вибачення! Хай живе любов! Інша справа - поневірятися і вимолювати прощення тільки для того, щоб не руйнувати звичний уклад і знову бачити до болю рідне обличчя.

Але і хепі-енди не рідкість. Петро і Надія знайомі зі школи. Підліткова ненависть переросла в міцну дружбу. Петя доповідав все про свої любовні пригоди, Надя ділилася дівочими одкровеннями. Як часто буває, кожного закрутила життя: у нього робота, гуртки за інтересами, романчики, у неї - кар'єра і серйозні відносини. Але як тільки закінчувалася чергова бурхлива лав-сторі або погрожували зміни, Петя незмінно втік до Наді за порадою. В один з таких вечорів Петро більше не захотів йти, зізнався у зміцнілих за роки дружби почуттях, а Надя, як виявилося, любила його весь цей час. Почати інші відносини, за її зізнанням, було непросто. «Я все про нього знала. Про його минулі захоплення: з ким, коли і як. Мені було важко його пробачити за те, що стільки років він не міг розгледіти в мені жінку, а бачив лише незграбну дівчинку-підлітка, не помічав або ігнорував мої почуття. Добре, що ми вчасно розібралися, тепер я щаслива мама і дружина кращого чоловіка на планеті ».

З чистого аркуша

Начебто правила гри давно відомі: не можна пити з розбитої чашки - як не склеювали, а сліди від тріщин залишаються, та й увійти двічі в одну воду теж ні в кого не виходить. Знати-то знаємо, але не усвідомлюємо. Тому, коли відносини руйнуються, і ви бачите відклеювану спину, охоплює жах і страх змін, а в голові пульсує тільки одне: повернути будь-яку ціну і засобами. Але якщо вашими мотивами править не любов, а корисливість, страх або жіноча помста, то з перемир'ям слід почекати. Як би пишномовно це не звучало - єдина гідна причина, по якій варто поборотися за відносини - це любов. Та, яка вміє прощати. Слідувати правилу «Вернись, я все пробачу!» Необхідно, дотримуючись обох частин цього закону. Каяття було щирим? Значить, і прощення має бути щиросердим. Це непроста домовленість з совістю. Зате і історія почнеться з чистого аркуша.