Зараз, коли після перемоги Лебедєва пройшло вже деякий час, в голову лізуть всякі не самі приємні думки. Але почнемо все-таки з перемоги, яка виявилася далеко не такою легкою, як очікувалося.
Сільгадо вийшов на ринг досить напруженим. Так зазвичай і буває, коли перед боєм ти в запалі надавав обіцянок про те, як ти розправитися чемпіона розтак і сякий, а потім виходиш у ринг, де немає нікого, крім тебе, і цього чемпіона, і навіть маму не покличеш. А чемпіон дивиться на тебе по-доброму, і ти розумієш, що шансів робити з тобою те, що ти обіцяв зробити з ним, у нього куди більше, ніж у тебе.
Певний переляк допоміг Сільгадо цілком гідно провести перший раунд. Він його, звичайно, програв і навіть толком не зміг скористатися своєю перевагою в довжині кінцівок, які у нього просто як граблі. Тим не менш Лебедєв діставав Сільгадо набагато частіше і переконливіше, ніж Сільгадо Лебедєва.
Далі все пішло по одному з найпоширеніших в боксі сценаріїв, коли зустрічаються різні за класом суперники. Сільгадо був надзвичайно натхнений тим, що відносно без проблем дожив до кінця першого раунду, і на другий вийшов в настрої "я ж вам, дурням, говорив, а ви не слухали". Найдивовижніше, що цей раунд він виграв.
Сільгадо, здавалося, знайшов дірку в захисті у Лебедєва і став пробивати в неї довгі удари справа, кроси і прямі, то поодинці, то в серіях. Деякі з них Лебедєв пропустив, пару раз навіть майже чисто. Але тільки майже. Денис завжди бачив, що робить суперник, і тому не вдавалося застати його зненацька. Ну, неприємний раунд вийшов, і що з того? Ніякої паніки в кутку біля Лебедєва, де всім заправляв Костя Цзю, не було.
Третій раунд, однак, був ненабагато краще. Сільгадо злегка пристрілявся, і його молода впевненість у своїх силах росла. Він взагалі дуже непогано вів бій. Не тільки часто потрапляв у Лебедєва, але і сам дуже добре захищався корпусом. Нехай зовні він ставився до того типу, який часто називають "голоблею", але ця голобля добре гнулася на всі боки. В деякі моменти Сільгадо захищався ухилами і нирками просто на вищому рівні. Але це були лише моменти. А той удар, який повинен був звалити його, точніше, підготувати для цього грунт, вже був "відлитий".
У четвертому раунді стало помітно, що Денис вицелівает суперника, але Сільгадо, здається, цього не зрозумів. В результаті він завис в атаці і схопив за виглядом не дуже сильний лівий боковий. Тоді він випростався і встав в стійку. І тут Денис, порушивши ритм бою, до якого звик Сільгадо, несподівано завдав ще один лівий боковий, причому це був постріл не "осколково-фугасним" снарядом, а самим що ні на є "бронебійним".
Сільгадо повело. Він став відмахуватися від Лебедєва, і на якийсь час йому здалося, що відмахав. Стоячи біля канатів, він спробував завдати все той же удар справа, Лебедєв ухилився від нього вліво і тут же, практично під рукою, яку Сільгадо встиг відтягнути назад, пробив щонайпотужніший лівий аперкот. Колумбієць не побачив його ні в початковій фазі, ні в кінцевій, зате в останній відчув його в повній мірі всім своїм організмом. Сільгадо навіть не впав, а врізався в підлогу, як метеорит. Про те, щоб встати в найближчі кілька хвилин, не могло бути й мови. Ось і весь бій.
А ось тепер, вибачте, доведеться перейти до сумним думкам.
Які проблеми у Лебедєва були перед матчем? Він дуже сильний боксер, але при цьому відбувається з країни, де бокс - далеко не самий цікавий з комерційної точки зору вид спорту. Виливалося це в те, що битися з ним ніхто не хотів. Раз російське телебачення не платить за трансляції його боїв таких грошей, які платять за своїх німецькі канали RTL або ARD, не кажучи вже про американських HBO і Showtime, значить, серйозних грошей на бій з ним не заробиш. А отримувати по обличчю безкоштовно або майже безкоштовно бажаючих мало. Титул? А що титул? Ось, наприклад, інший чудовий російський боксер Дмитро Пиріг. Два роки він володів титулом WBO в середній вазі, і сильно йому це допомогло витягнути на ринг з собою серйозних бійців?
Я це до того, що, як мені здається, зараз, після того як Сільгадо так різко спікірував в підлогу, охочих поборотися з Лебедєвим стане ще менше, а їх і раніше-то було не греблю гати. Відмінний боксер, до того ж на підйомі, лівша, лупить як з гармати, в кутку біля нього Костя Цзю, який, здається, такий же хороший тренер, яким він був боксером. Та навіщо це треба? Є способи заробити побільше й легше.
Тільки не треба криків "труси!" і всієї цієї патріотичної ахінеї. Це втомлює. Якщо вам запропонують легку роботу за великі гроші або важку за гроші поменше, яку ви виберете? Важку, так? І платити не треба? Навіть самі доплатите, щоб вам її дали? Я так і знав! Як все-таки приємно мати справу з чесною людиною. А на детекторі брехні не хочете все це повторити? Не хочете? Не вірите в усі ці піндосскіе штучки? Але готові дати чесне піонерське? Тоді вірю відразу і без розмов! Хто ж посміє не повірити в чесне піонерське слово?
Команді Лебедєва зараз належить вирішити складне завдання: як зробити Дениса привабливим суперником, щоб потенційні претенденти на його титул не жахалися від нього, як чорт від ладану.
Не можна сказати, що задача ця виглядає зовсім безнадійною. Володар титулу IBF в цій вазі побіжний кубинець Йоан Пабло Ернандес, як і побіжний боснієць Марко Хук, якому належить титул WBO, нині живуть у Німеччині. Бійці вони дуже непогані, але, що ще гірше, місцеві судді бережуть їх як зіницю ока. За очками у них на їх приймальні батьківщині-мачухи, яка відноситься до них куди краще, ніж їхні рідні батьківщини-матері, не виграти. А їхати битися на чуже поле вони не поспішають.
Чемпіон світу за версією WBC поляк Кшиштоф Влодарчик слабенький, але на всіх бажаючих стати чемпіоном в категорії до 90,7 кг його не вистачить. Куди в цій ситуації податися, наприклад, таким досить популярним американським бійцям, як Едді Чемберс або Антоніо Тарвер? Чесно кажучи, я важко уявляю собі, щоб вони поїхали в Москву, але в Америці теж можна битися і перемагати, як нещодавно показав тільки що завоював титул WBA в категорії до 63,5 кг не де-небудь, а у Флориді Хабіб Аллахвердієв. Так що ситуація хоч і складна, але не безнадійна.
Олександр Бєлєнький
ХТО ЩО СКАЗАВ
Денис ЛЕБЕДЄВ, чемпіон світу за версією WBA в категорії до 90,7 кг:
- Тиск трибун було сильним як до бою, так і під час нього. Спочатку мені не слід було поспішати, проте ближче до третього раунду почув підказки "підірвати" хід поєдинку. Що ж, я підсилив тиск і вчасно викинув аперкот. З боку Сільгадо в цей момент особливого опору не було. Рука пройшла по його підборіддю дуже гладко. І коли я побачив, як він падає, зрозумів, що переміг.
Олександр Повєткін, володар "регулярного" титулу WBA у важкій вазі:
- Вважаю, Лебедєв виступив класно. Перший раунд він провів добре, а потім відчув, що потрапляє, і почав вицелівать. В результаті у нього вийшло чітко прицілитися і потрапити. Сільгадо - аж ніяк не слабкий боєць. Просто Денис в цей вечір був на висоті.
Костянтин Цзю, особистий тренер Лебедєва, в минулому - абсолютний чемпіон світу в категорії до 63,5 кг:
- Ми ставили перед Денисом завдання не пропускати удари. Як бачите, обличчя в нього чисте. Боксери використовували дуже жорсткі рукавички, але удари Сільгадо, тим не менш, не заподіяли біль нашому спортсмену.
Дрозд зробив важливий крок до титулу
У поєдинку, що передував чемпіонського бою Лебедєв - Сільгадо, росіянин Григорій Дрозд здобув перемогу за очками над французом Жаном-Марком Монроз і завоював вакантний пояс WBA International у вазі до 90,7 кг.
33-річний Дрозд - рекордсмен серед діючих російських профі по числу перемог. Їх у нього вже 36. Єдиної поразки Григорій зазнав у 2006 році від німця турецького походження Фірат Арслана в "елімінаторе" за версією WBC. А три роки потому Дрозд взагалі ледь не завершив кар'єру.
Багато чого в його житті змінилося після укладення контракту з Володимира Хрюнова. Відомий російський менеджер і промоутер пообіцяв вивести росіянина на чемпіонський бій, і, треба сказати, своє слово він тримає. Перемога над Монроз істотно наблизила Дрозда до бажаної мети. Власнику пояса WBA International вже рукою подати до головного титулу. І не виключено, що скоро Григорій виступить у відбірковому бою. Правда, потрібно враховувати і те, що Дрозд тепер в одній команді з чемпіоном WBA в цій вазі - Денисом Лебедєвим ...
Монроз - міцний білий француз, що за нинішніми боксерським часи вже велика рідкість. З п'яти останніх боїв він програв чотири, причому ця "чорна" серія почалася з поразки від Марко Хука. У поєдинках з такими суперниками, як Монроз, дуже складно прославитися. Програєш - не зрозуміють, виграєш по-трудовому, без брутального нокауту, - скажуть, мовляв, кого він там переміг? Це приблизно як грати у футбол зі збірною Словенії. До речі, Монроз за стилем схожий на неї - боксер він в'язкий, тягучий і при цьому стійкий.
Дрозд всі 12 раундів справно обсипав ударами кремезного опонента, істотно поступався йому в рості. Але відчутного ефекту це до пори до часу не приносило. Француз ж і не подумував про атакуючі дії. Всі резерви свого богатирського організму він зосередив на обороні не дуже хитро розставлених редутів. А в глибині душі напевно сподівався викроїти момент і пригостити росіянина чимось неприємним.
Найцікавіші події бою припали на 9-й раунд. Після начебто несильного стусана лівої в корпус втомився Монроз опустився на одне коліно. А кілька секунд потому Дрозд повторив цей трюк, і француз знову побував в нокдауні. У підсумку йому таки вдалося достояти до фінального гонгу. Частково це сталося тому, що, як з'ясувалося після бою, Дрозд у перших раундах отримав травму правої руки і був змушений працювати переважно лівої. Тим не менше судді зафіксували тотальну перевагу нашого боксера: 120-106, 119-107, 119-107.
- Чесно кажучи, я очікував від Монроз більшого, - заявив Дрозд. У попередніх боях він діяв набагато ефективніше, швидше і агресивніше. Відчуваю себе прекрасно. Шкода тільки, що травма руки не дозволила красиво і впевнено закінчити бій. Як би там не було, я йду до титулу чемпіона світу. І дуже сподіваюся домогтися права посперечатися за нього в наступному році.
