Сільгадо програв цей бій не тоді, коли лівша Лебедєв завдав блискавичний лівий аперкот, після якого колумбієць впав обличчям вперед, як ніби наздогнаний снайперської кулею.
І навіть не тоді, коли Денис трохи раніше завдав лівий боковий, який підготував грунт для цього нокауту. Сільгадо програв тоді, коли перестав боятися Лебедєва, коли вже в ринзі повірив у ту казку про свою перемогу, яку вигадав сам і всім розповідав перед боєм. Втім, Сільгадо програв би в будь-якому випадку. Охоронний страх міг протримати його в рингу ще кілька раундів, але все одно якийсь із ударів Лебедєва застав би його зненацька, і все було б скінчено. Ну, не в четвертому раунду, так в п'ятому чи шостому.
У першому раунді Сільгадо все робив для себе правильно. Він був обережний, він, як міг, користувався своєю перевагою в довжині рук. Правда, при цьому Лебедєв діставав його набагато частіше, ніж він його, але нічого серйозного колумбієць не пропустив. Денису теж було не дуже зручно працювати з таким довгоруким суперником, і йому явно потрібен час, щоб підібрати до нього ключі.
Однак у другому раунді могло здатися, що це Сільгадо підібрав ключі до Лебедєву. Денис з разу в раз пропускав довгий правий прямий. Ні, він не був вражений, і удар цей він завжди бачив, тому він не припадав по його обличчю чисто, а весь час хоч трохи, але побіжно, втрачаючи силу. Однак це було неприємно і несподівано. Все якось заздалегідь були налаштовані на легку перемогу Лебедєва. Здається, в цьому момент не був збентежений тільки сам Денис, сприйняв відбувається приблизно так, як ми легкий дощик, який застав нас на вулиці без парасольки. Спокійний був і Костя Цзю, який перебував в його кутку, який, до речі, до бою багаторазово попереджав, що суперник у Лебедєва більш сильний, ніж багато хто думає. Не помилився. Сільгадо не тільки здорово бив, але ще й добре захищався корпусом. Було дивно бачити, як це зовні досить корявий хлопець раз у раз спритно пірнає під удари Лебедєва. Якось не очікувалося від нього такої прудкості.
Третій раунд теж вийшов для Лебедєва нелегким, але занепокоєння пішло. Він став періодично діставати Сільгадо, який прив'язався до свого довгому правому прямому, як очманілий від першого кохання молодик до своєї дівчини. Здавалося, що він думав: "Ось воно, щастя!" Але щастя це було коротким і оманливим, як і перше кохання.
Той, хто займався якимись єдиноборствами, особливо ударними, знає таку ситуацію, коли приходиш в зал, встаєш в пару з якимсь відомим хоча б в цих місцях майстром і раптом несподівано починаєш вести з ним рівний бій, а то й вигравати. Кінчається це, як правило, плачевно, але ти-то через недосвідченість думаєш, що щастя було так близько, так можливо, і ти просто пропустив шалений удар, а якби не пропустив ... А щастя не було ні близько, ні можливо. Але доходить це тільки рази з третього. Тебе просто вивчали. Ну, так, ти виявився трохи сильніше, ніж думали, трохи незручніше, трохи зубастішим, але сумна доля твоя все одно була вже вирішена.
У четвертому раунді стало зрозуміло, що Лебедєв вицелівает Сільгадо. Дуже хотілося дати йому пораду цього не робити, а поступово розбирати колумбійця на частини. Чомусь завжди тягне давати поради людям, які в своїй справі розуміють набагато більше тебе. Лебедєв чекав моменту, який, я вже не знаю, на свідомому рівні або на рівні бойового інстинкту, він прорахував. Віруючий в себе Сільгадо обов'язково повинен був розкритися. І це сталося. Колумбієць в черговий раз вистрілив своїм правим, трохи завис, і Лебедєв відповів лівим боковим. Але це була лише закуска, а головне блюдо чекало його попереду. Сільгадо встав у стійку, а Лебедєв, не гаючи часу, наніс ще один лівий боковий, набагато більш сильний, до якого колумбієць був абсолютно не готовий, тому що як людина не найдосвідченіший діяв у своєму ритмі, а те, що у суперника ритм може бути зовсім іншим, не передбачив.
Сільгадо повело, а Лебедєв накинувся на нього не аки лебідь і навіть не аки сокіл, а аки самий справжній лев. На свою біду Сільгадо встояв, чого йому робити абсолютно не слід було. Якби впав і сидячи або навіть лежачи трохи подумав, може бути, і дотягнув би до кінця раунду, хоча і не факт. Але він сам не дав собі такої можливості. У будь-якому випадку, бій все одно закінчився б дуже скоро. А так він закінчився прямо зараз.
Витримавши перший натиск, Сільгадо спробував трохи потягнути час, але воно не тяглося. Колумбієць пару раз спробував контратакувати, а потім, стоячи біля канатів, викинув не надто впевнений удар справа, від якого Лебедєв ухилився вліво і тут же наніс той самий лівий аперкот, який закінчив вся справа.
Сільгадо врізався в підлогу, як збитий літак в землю. Для повноти картини не вистачало тільки вибуху. Ну а торжествуючий Лебедєв злетів у повітря, як ракета. І, здається, весь зал, як сніп "катюш" злетів разом з ним.
