До гімнастам на підмосковний "Озеро Кругле" я їхала, вже знаючи, що саме Назарової належить бути на Олімпійських іграх виводить тренером російської жіночої команди.

Тренером на ешафоті - так деколи з сумною ноткою в голосі жартують самі гімнасти. Виводить тренером Назарова була і в Пекіні. Ті Ігри реально перетворилися для російських дівчат в ешафот.

- Марина, що це взагалі таке - виводить тренер?

- Перш за все - страшна відповідальність. За країну, за команду, за результат, за спортсменок. Виводить тренер зобов'язаний дуже тонко відчувати всіх дівчат. Адже на помості головне - не зашкодити.

- А допомогти там можна?

- Звичайно. Підказати якісь речі, відвернути, якщо бачиш в очах страх, нехай для цього доводиться деколи вщипнути, знайти якісь особливі слова. Хоча іноді можна, навпаки, збити з настроя необережною фразою чи інтонацією. Вони ж виходять на поміст вже внутрішньо запрограмовані на виступ. І ти повинен постійно вловлювати всі нюанси стану: коли можна щось сказати, якщо потрібно, а коли правильніше взагалі промовчати.

- Наявність власних учнів - обов'язкова умова для виводить тренера?

- Ні. Хоча в Пекіні у мене виступали обидві Ксюши - і Семенова, і Афанасьєва. Вони вважалися першим і другим номером у команді. Напевно, тому мене і поставили виводить тренером.

Було так прикро після тих Ігор ... Я ж знала, як готові дівчиська: в командній першості вони чесно заслуговували третього місця. Але ... Це - гімнастика. Від падінь ніхто не застрахований.

Потім я багато думала про те, що навіть з двома падіннями, які трапилися у нас на колоді, дівчата могли б стати третіми. Але, мабуть, пішла вже ланцюгова реакція: Аня Павлова після падіння грубо помилилася у вільних вправах, втратила на одній зв'язці більше бала, а програли ми в підсумку 0,9.

***

- Мене тоді найбільше вразило падіння з колоди Міли Гребенькова, про стабільність якої на цьому снаряді ходили легенди.

- Вона дійсно була перед тими Іграми найбільш стабільною з усіх наших спортсменок. Напевно, винні ми, тренери. Не врахували, що Міла жодного разу в житті не опинялася в ситуації, коли помилятися не можна в принципі. За старими правилами командний залік вівся по чотирьох кращим спортсменкам з п'яти. У Пекіні в залік йшли три оцінки з трьох. Перед тим ні на одних змаганнях, де виступала Гребенькова, настільки жорсткого регламенту не було. А три оцінки з трьох - абсолютно інша психологічна ситуація. Ось Міла і не впоралася. Мені, у всякому разі, це бачиться саме так.

Четвертої залишилася в багатоборстві і Ксюша Семенова. Хоча їхали ми в Пекін, звичайно ж, не за четвертим місцем.

- А що трапилося?

- У нас дуже багато залежить від самого першого виступу - в кваліфікації. Справа в тому, що далеко не всі судді самі пройшли через гімнастику. Є такі, хто просто вивчив правила і здав іспит на суддівську ліцензію. Великого досвіду суддівства у них, як правило, немає, справжнього розуміння гімнастики - теж. Тому оцінка спортсмена в кваліфікації стає для них свого роду орієнтиром на всі наступні виступи, незалежно від того, як цей спортсмен виступає.

У Семенової все йшло по наростаючій: з кожним черговим стартом вона виконувала комбінації краще і краще. Оцінки ж отримувала лише трохи вище тих, що були виставлені їй у перший день.

- Виходить, що і в Лондоні кваліфікація буде як би визначати той "коридор", по якому спортсмени підуть далі?

- Мабуть, так.

- До чого, з урахуванням всього минулого досвіду, ви зараз готуєте Афанасьєву?

- Перш за все до командної боротьби. Для нас в Лондоні це буде найбільш важливим. Команді Ксюша потрібна на двох снарядах - на колоді та вільних вправах. Причому якщо в першому з цих видів задача Афанасьєвої просто максимально допомогти команді, то у вільних хотілося б поборотися як мінімум за потрапляння в індивідуальний фінал. Таки Ксюша - чинна чемпіонка світу в цьому виді. Вона виступає і в багатоборстві, але там у нас вже є три спортсменки, у яких і програми посильніше, і вік поменше.

- Як мені завжди здавалося, вам, як тренерові, було страшенно прикро, що Афанасьєва постійно перебувала в тіні Ксенії Семенової, поки та виступала. Було таке?

- Частково - так. Але Семенова, погодьтеся, на всіх змаганнях виглядала помітно сильніше. Чи то психологічно вона була міцнішою, чи то добивалася все своїм напором і бажанням перемагати, якого тоді не було у Афанасьєвої. Зараз же у другої Ксюши з'явилося зовсім інше почуття відповідальності. Вона - старша в команді. І за дівчатами може приглянути, якщо потрібно, і сама стала ставитися до своїх виступів інакше. Головне - не дозволити їй почати сумніватися на помості. Тут вже ми всім тренерським колективом завжди насторожі: мене вона в таких випадках не дуже слухає.

- Чому?

- Такий характер. Всі сама знаю, все сама вмію, все сама на собі перевірю. Помилюся - нехай. Але це буде моя помилка.

- С Семенової в цьому відношенні було простіше?

- Так. Вона завжди прислухалася до моїх слів. Що називається, в рот дивилася.

***

- Буває, що ви дивитеся на виступи своїх дівчат і вам стає страшно?

- Та ні, звикла вже. Дівчатка стільки раз всі ці елементи повторюють, перш ніж вийти на поміст, все настільки відпрацьовано ... До того ж перед Олімпійськими іграми ми не включаємо в програми нічого нового. Тільки лише кілька місяців накочується вже існуючі комбінації. Зрозуміло, що від помилок ніхто не застрахований, але в цілому ситуація рідко повертається несподіваним чином.

- А якщо згадати той випадок, коли впала Засипкіна? Я чула версію: це, мовляв, сталося тому, що спортсменку відправили на тренування занадто рано. І що на тлі втоми та акліматизації вона просто виявилася не готовою виконати елемент.

- Ні, все було не так. З чемпіонату світу в Генті Маша тоді приїхала відразу на "Кругле", бо мала їхати на турнір до Франції. Я на кілька днів відпросилася додому побачитися дитини, якій було в той момент дев'ять місяців. Потім приїхала назад. А на наступний день на зарядці все це і сталося. Не було ніякого падіння головою в підлогу, як тоді писали газети. Був самий звичайний стрибок в "перекид" в поролонову яму. Навіть зовні приземлення виглядало зовсім звичайним. І раптом - перелом шиї ...

Нам пощастило, звичайно: відразу зробили операцію, причому зробили вдало. І тим не менше кілька місяців я взагалі не могла змусити себе прийти в зал. А в січні до мене приїхала Маша і сказала: "Хочу тренуватися тільки у вас ..." Я не змогла їй відмовити - знала, як сильно вона прагне повернутися в гімнастику і відібратися на Олімпійські ігри. На жаль, не вийшло: у Засипкіна став проявлятися страх перед елементами. У цьому випадку продовжувати тренування безглуздо.

- Погодьтеся, що зараз гімнастика стала набагато більш небезпечною.

- Я б не стала так говорити. Адже ніхто не йде відразу на суперскладні трюки. Спочатку спортсмен підводиться до цього фізично, психологічно, потім починає виконувати елемент зі страховкою, у поролонову яму. Повторює його сотні разів. З бухти-барахти ніхто на поміст не виходить.

***

- Ви коли-небудь дивіться гімнастику як простий глядач?

- Коли сама буваю на змаганнях. Завжди стежу за виступами суперниць: прикидаю, як складені їх програми, де ми можемо їх обійти. Виграла ж Семенова бруси на чемпіонаті світу в Штутгарті? А адже там виступали і знамениті - Настя Люкін і Елізабет Тведдл.

- Дивлячись на Тведдл, яка продовжує виступати досі, я завжди згадую, як жорстоко завжди ганяли наших гімнасток за зайву вагу.

- Так, вона на перший погляд зовсім не гімнастична дівчинка. Але ж все робить? Просто у нас в країні завжди існувала думка, що гімнастка повинна обов'язково бути красивою. Особою всієї команди. У порівнянні з радянськими часами програми дівчат стали набагато складніше, змінилися вимоги. Не можу сказати, що ми зовсім не звертаємо уваги на вагу, але якщо спортсменка справляється з ним, виконує всю свою програму без шкоди для елементів, то ніхто до неї особливо не прискіпується. Та й дівчатка у нас все одно найкрасивіші.

- Я б сказала, що і абсолютна олімпійська чемпіонка Пекіна Настя Люкін - в якійсь мірі уособлення всього найкращого, що було в радянській і є в російській гімнастиці. Ви, до речі, вірили, що Настя виступить і в Лондоні теж?

- Ні. Вона занадто пізно взялася за тренування. А потрібно було не просто відновити колишні програми, але і додати в них складності, щоб була можливість скласти конкуренцію найсильнішим гімнасткам. Я знаю, що це таке. Зіткнулася з усім комплексом проблем, коли відновлювала після травми Семенову. Ксюша тоді почала сильно зростати і виник дисбаланс: м'язи стегна виявилися сильнішими, ніж тазова кістка, до якої вони прикріплюються. Почалися кісткові відриви і відшарування. Навіть коли нам здавалося, що з травмою ми впоралися, при серйозних навантаженнях вона негайно давала про себе знати. Вийти на колишній рівень ми, може бути, і змогли, але піднятися вище було вже нереально. Ось і довелося закінчити зі спортом.

- Знаю, що Семенова зараз працює разом з вами.

- І працює дуже добре, до речі. Перший час я стежила за нею дуже уважно. І переконалася, що в неї виходить. Хіба що організованості трохи не вистачає. Хоча при перебуванні спортсменкою Ксюша була дуже зібраною і чіткою. Мабуть, від цього теж потрібно відпочити якийсь час.

***

- Результати недавнього чемпіонату США вас не налякали?

- Опорний стрибок - так, вразив. У порівнянні з позаминулим чемпіонатом світу американки додали в цьому виді дуже сильно. Решта снаряди - нічого несподіваного.

- Знаю, що травневе виступ нашої збірної на чемпіонаті Європи багато хто визнав розчаровує.

- Я б не стала робити якісь висновки по тим результатам. По-перше, Віка Комова і Алія Мустафіна виступали в Брюсселі за усіченою програмою - відновлювалися після травм. По-друге, там не було Афанасьєвої. А адже саме ці три спортсменки складають кістяк олімпійської команди.

- Чого нам не вистачає, щоб обігравати тих же американок?

- У США дуже довга "лава". Перш ніж п'ять спортсменок відберуть в олімпійську команду, кожна з них проходить дуже жорсткий відбір. У нас же в гімнастику спочатку йдуть одиниці. Чи то люди налякані потенційної складністю і ймовірністю травм, то мало що ще. Та й діти зараз інші. Їм комп'ютер з інтернетом набагато цікавіше.

- Виходить, що з характером потенційного чемпіона людина повинна народитися?

- Думаю, так. І ось ще що ... З багатих сімей у нас дітей немає.