Російські учені виявили в сибірській тундрі бактерії, здатні вижити на Марсі, жінки воліють використовувати як аватарок в інтернеті більш відверті фото і картинки,а картопля стає в два рази більші при подвоєною концентрації СО2 в атмосфері - ці та інші наукові знахідки стали найцікавішими на тижні, що минає. Озеро Еллсуорт почекає рік

Британські полярники припинили буріння свердловини до антарктичному озеру Еллсуорт як мінімум до наступного сезону. За повідомленням Британського центру по вивченню Антарктики (BAS), буріння було зупинено після того, як команді інженерів не вдалося сформувати порожнину в льоду, заповнену водою, на глибині 300 метрів. Ця порожнина повинна була з'єднувати головну свердловину з другорядної, яка забезпечує підйом гарячої води, використовуваної для буріння свердловини, назад на поверхню.

Британські вчені, на відміну від російських колег, пробурити свердловину до озера Схід, використовують не механічний бур, а гарячу воду. За планом, головна і допоміжна свердловини, які розділяє близько двох метрів, повинні були з'єднатися в спеціальній підлідної порожнини, яка використовувалася б для підтримки балансу води в свердловинах. Тривалі спроби створити необхідну порожнину призвели до перевитрати запасів палива до рівня, "який робить продовження операції неможливим".

Зараз полярники згортають обладнання та готують його до зимового сезону, однак цілком можливо, що для відновлення робіт буде потрібно і більше одного року.

Тим часом, на російській станції Схід, що стоїть над однойменним подледнікових озером, тривають підготовчі роботи по розконсервації трикілометрової свердловини. Безпосередньо бурові роботи з видобутку свіжозамороженої води, що піднялася по свердловині, почнуться не раніше січня 2013 року.

"Марсіанські" бактерії в сибірській тундрі

Російські та американські біологи знайшли в сибірській вічній мерзлоті кілька штамів бактерій, здатних розмножуватися і жити в "космічних" умовах - при одночасному нестачі кисню, низькій температурі і тиску, і опублікували свої висновки в статті в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Бактерії-екстремофіли, здатні вижити при надвисоких і низьких температурах, при постійному нестачі їжі і кисню, вважаються прообразом "космічних" мікроорганізмів. Вже десятки років вчені знаходять і вивчають подібних мікробів, намагаючись зрозуміти, чи здатні найстійкіші з них вижити на Марсі або землеподібні екзопланетах в межах "поясу життя".

Уейн Ніколсон з університету штату Флорида і його колеги, у тому числі російські вчені Кирило Крівушін і померлий в лютому Давид Гілічінскій з Інституту фізико-хімічних та біологічних проблем грунтознавства в Пущино, виявили декількох таких бактерій, вивчаючи відкладення вічної мерзлоти на берегах Колими.

Всі вони відносяться до числа так званих карнобактерій (Carnobacterium). Одна з бацил з цього сімейства, Carnobacterium pleistocenium, була "відроджена" вченими після 30 тисяч років заморозки. Відразу шість штамів бактерій успішно перенесли переїзд з "Землі" на умовний "Марс". Вони не тільки вижили, але й продовжували рости і розмножуватися, хоча і з дуже низькою швидкістю. За словами біологів, дані бактерії здатні рости при нульових або негативних температурах, а також виносити тиск, який в 144 нижче нормальних значень для атмосфери Землі.

Картопля "розбухає" від вуглекислоти

Солодку картоплю (батат) виростає в два рази більшим при подвоєною концентрації вуглекислого газу в повітрі, але втрачає 15% харчової цінності, виявили американські учені.

Вони провели експеримент, в ході якого один і той же сорт батату вирощували в чотирьох теплицях, де концентрація CO2 штучно регулювалася (у кожній з теплиць підтримувався рівень, відповідно, 390 частин на мільйон (ppm), 763 ppm, 1,1 тис. ppm і 1,5 тисячі ppm). З'ясувалося, що чим вище концентрація CO2, тим більше зростають бульби солодкої картоплі, причому вже при 763 ppm вони опинялися на 96% більшими.

Разом з тим, автори дослідження підкреслюють, що зростання концентрації парникових газів в атмосфері не можна розглядати як "суперудобреніе", яке збільшить ефективність сільського господарства і дозволить прогодувати населення планети.

Харчова цінність батату, вирощеного при підвищеній в два рази концентрації CO2, падає на 15% за рахунок зниження калорійності, вмісту харчових волокон, білків, цукрів, вітамінів і мікроелементів. Це підтверджено також для зернових - пшениці, рису та ячменю.

СУПЕРВСПИШКА НА СОНЦЕ

Вчені визначили найпотужнішу в історії спалах на Сонці - вона сталася в 774 році нашої ери і виявилася в кілька разів могутніше попереднього рекордсмена, "події Каррінгтона" 1859 року, здатного знищити всі електронні прилади та електромережі на Землі.

На Сонці періодично відбуваються спалахи - вибухоподібного епізоди виділення енергії у вигляді видимого світла, тепла і рентгенівського випромінювання. Вважалося, що найбільш потужний спалах сталася в 1859 році під час так званого "події Каррінгтона". Під час цієї найпотужнішої спалаху виділилося приблизно 10 йоттоджоулей (10 в 25 ступені) енергії, що в 20 разів більше енергії, що виділилася під час падіння метеорита, що знищив динозаврів.

Адріан Мелотт з університету штату Канзас і його колега Брайан Томас з університету Уошберн в Топека вивчали "супервспишку" на Сонце в 8 столітті нашої ери, чиї сліди були нещодавно знайдені в річних кільцях японських кедрів. Щоб обчислити точну кількість енергії, яка могла виділитися під час супервспишкі в 774 році, вчені вирахували частку радіоактивного вуглецю-14 в річних кільцях кедрів.

За розрахунками дослідників, під час сплеску 774 року на Сонці виділилося близько 200 йоттоджоулей (2 * 10 ^ 26) енергії, що в 20 разів більше потужності "події Каррінгтона". Аналогічний катаклізм сьогодні привів би не тільки до знищення електроніки на бортах супутників і поверхні Землі, але і до появи інших аномалій. Так, частка озону на межі стратосфери і тропосфери знизилася б на 20% в перші місяці після спалаху, і залишалася б низькою протягом декількох років.

Шаблезубі тигри вимерли не від голоду

Шаблезубі кішки, що жили на території Північної Америки в льодовиковому періоді, не страждали від нестачі їжі в останні моменти свого існування на Землі, 12 тисяч років тому, тому причина їх вимирання залишається неясною.

Вважається, що до колонізації Північної Америки предками сучасних індіанців її населяли представники так званої мегафауни - мамонти, мастодонти, жахливі вовки, шаблезубі кішки, американські леви і короткоморді ведмеді. Приблизно 13 тисяч років тому, вся мегафауна, крім бізонів, зникла, і причини цього вимирання залишаються предметом дискусій серед вчених. Частина палеонтологів вважає, що великі тварини в Північній Америці зникли в результаті конкуренції за їжу між людиною і хижими представниками мегафауни.

Група вчених під керівництвом Лариси ДеСантіс з університету Вандербільта в Нешвіллі перевірила цю гіпотезу, порівнявши стан зубів у декількох поколінь шаблезубих кішок, чиї останки були знайдені в Каліфорнії. Коли їжі стає мало, хижаки, в тому числі і великі кішки, сильніше обгризають туші жертв, яких їм вдається зловити. Голодні роки повинні відбитися на їх зубах у вигляді особливого малюнка подряпин.

Виявилося, що число подряпин на зубах всіх вивчених хижих кішок залишалося приблизно однаковим протягом останніх 20 тисяч років їх існування. Це означає, що шаблезубі кішки і леви не відчували проблем з їжею і харчувалися приблизно однаковою кількістю м'яса як 30 тисяч років тому, так і на момент їх вимирання 11,5 тисячі років тому.

Жінки і аватарки

Жінки, які вибирають собі картинку або фотографію для інтернету, схильні встановлювати більш відверті аватарки, незалежно від пропорцій тіла обраного персонажа, встановили канадські вчені, праця яких опублікований в журналі PLOS ONE.

Більше 400 учасників експерименту, організованого дослідниками, було запропоновано вибрати стать, зовнішність і одяг віртуальних персонажів. Користувачі могли обрати гардероб з декількох предметів одягу, автори не обмежували учасників у виборі.

У підсумку, 71% чоловічих персонажів постали із закритим на 75-100% тілом, тоді як така строгість спостерігалася лише у 5% жіночих аватарок. При цьому 47% віртуальних жінок прикрили лише 25-49% свого тіла в порівнянні з 9% чоловічих уособлень. При цьому кількість одягу не залежало від традиційних уявлень про привабливість, розмірів стегон або грудей у ??обраного персонажа жіночої статі.