Після того, як західні інвестори пішли з Судану, нафтова промисловість цієї країни підтримується і розвивається завдяки зусиллям Китаю, Індії та Малайзії.

Так, Піднебесна допомогла Судану перетворитися з імпортера нафти в країну, яка тепер має власну нафтову промисловість. Правда, сам Судан тепер перетворився для західних країн в ізгоя, завдяки тому, що співпрацює з Піднебесної.

Китайців не цікавить оренда маленького офісу в Судані, апетити у них набагато більше глобальні: сьогодні приблизно 60% всіх запасів суданської нафти йдуть у Китай, що дозволяє задовольнити близько 9% всіх потреб азіатського дракона в цій сировині.

Торік у Судані пройшов референдум, в результаті якого більшість населення висловилася на користь визнання незалежності Півдня країни. Китайці теж готувалися до цього референдуму з урахуванням власних нафтових інтересів. Тепер сторони ведуть переговори, результатом яких стане можливість китайцям і далі експортувати нафту з Південного Судану. Для західних конкурентів такий сценарій розвитку подій виявився вельми несподіваним. Вони розраховували ізолювати Судан, закликати його до міжнародної відповідальності, щоб забезпечити власну монополію на нафтові розробки в новій незалежній державі. Тепер Заходу доводиться визнати, що китайці переграли їх по всіх позиціях.